Вівторок, 17.10.2017, 06:43
Рафалівська ЗОШ І-ІІІ ступенів
Головна | Реєстрація | Вхід Вітаю Вас Гость | RSS
Меню сайту
Категорії розділу
новини [4]
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 46
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » Статті » Головна » новини

200-річчя від дня народження композитора Михайла Вербицького

          

Ця мелодія й слова «душу й тіло ми положим за нашу свободу» вже нікого не залишають байдужим. З нею щодня вмирають українці, й це вже не просто мелодія, слова, це – наша гордість.

 

Цього року на державному рівні відзначається 200-річчя від дня народження композитора Михайла Вербицького - автора музики гімну України і 150-річчя з часу першого виконання нашого славеня. Верховна Рада ухвалила відповідну постанову, якою передбачено висвітлення цих дат у засобах масової інформації, видати поштову марку, присвячену Михайлу Вербицькому, встановити у Львові пам’ятник  композитору і відкрити його музей. На Львівщині планують проголосити 2015 рік - роком отця Михайла Вербицького.

 

4 березня 2015 року виповнилосься 200 років від Дня народження українського священика, композитора, диригента, громадського діяча. Спадок митця нараховує 133 композиції. Найвідомішим твором є музика до Державного Гімну «Ще не вмерла Україна» на слова Павла Чубинського. Високий художній рівень творів Михайла Вербицького дає право називати його першим західноукраїнським композитором-професіоналом, незважаючи на те, що він не закінчував спеціальних музичних шкіл і сучасники вважали його митцем-аматором. Рішенням 37-ї сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО 200-річчя з Дня народження Михайла Вербицького включене до календаря пам’ятних дат на 2014—2015 роки.

Гімн України звучить на всіх важливих урочистостях держави, обов`язково при піднесенні та опущенні прапора, при відкритті чи закритті сесій рад (Верховної, місцевої тощо), спортивних змагань, урочистих лінійках у навчальних закладах, у випадках,передбачених законом України.

Лише за один останній рік гімн України звучав набагато частіше, ніж за всі роки Незалежності. І у дуже різному виконанні, починаючи від маленьких діток до бійців, які беруть участь в АТО. Він об’єднує і надихає українців у цей важкий час.

 

Для багатьох став пам’ятний патріотичний вчинок севастопольських курсантів, які під час підняття стягу Російської Федерації на території військово-морської академії ім. П.С. Нахімова заспівали гімн України. Цим вони висловили протест проти російської окупації півострова. Юнаків не вдалося заглушити навіть маршами духового оркестру. Невдовзі після цього більше ста з них залишили Крим і побраталися з курсантами одеських військових училищ. Сьогодні вони вже беруть участь у боях з російськими агресорами та сепаратистами.

Створення українського гімну бере початок з осені 1862 року. Український етнограф, фольклорист, поет Павло Платонович Чубинський пише вірш «Ще не вмерла Україна». Поширення цього вірша серед українофільських гуртків, щойно об’єднаних у Громаду сталося миттєво. Проте, вже 20 жовтня того ж року шеф жандармів князь Долгоруков дає розпорядження вислати Чубинського «за вредное влияние на умы простолюдинов» на проживання в Архангельську губернію під нагляд поліції. Перша публікація вірша П.Чубинського у львівському журналі «Мета», 1863, № 4.

 

 

Отримавши поширення на Західній Україні патріотичний вірш не пройшов повз увагу й релігійних діячів того часу. Один з них, отець Михайло Вербицький, ще й знаний композитор свого часу, захоплений віршем Павла Чубинського пише музику до нього. Вперше надрукований у 1863, а з нотами – 1865 почав використовуватись як державний гімн у 1917 році.  У 1917-1920 «Ще не вмерла Україна» як єдиний державний гімн законодавчо не був затверджений, використовувалися  інші гімни.  У 1864 році на свято Івана Хрестителя в Перемишлі багатотисячний натовп слухав могутній хорал. На святі був тоді і львівський єпископ Тома Полянський, засновник першого українського театру у Львові. Він неабияк уподобав хорал і використав його (щоправда, з невеличкими змінами — пісня звучала як «Ще не вмерло Запоріжжя») в постановці оперети Карла Гайнца «Запорожці», якою 25 грудня 1864 року й відкрили театр. Пісня так припала до душі публіці, що її виконували на біс.

А вже наступного ранку її співав увесь Львів. Ця пісня на музику Вербицького й стала гімном — спочатку Галичини, а потім і УНР. Злившись воєдино, слова і музика пісні одухотворювали покоління борців за волю України. Лише 15 січня 1992 музична редакція Державного гімну була затверджена Верховною Радою України, що знайшло своє відображання у Конституції України. А 6 березня 2003 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про Державний гімн України».

 

Народився на Надсянні у родині греко-католицького священика. Коли Михайлові виповнилося 10 років, помер батько, а матір, вдруге вийшовши заміж, офіційно відмовилася від батьківських прав. Ним і його молодшим братом Володиславом заопікувався їх далекий родич — перемишльський владика Іван Снігурський — один із найяскравіших діячів УГКЦ.

1828 — Іван Снігурський заснував при перемишльській кафедрі УКГЦ хор, згодом музичну школу, в яких співав і навчався Михайло. Вже тут остаточно став помітний талант співака і музиканта.

Згодом вступив до Львівської духовної семінарії. Михайла двічі виключали з семінарії через «веселі пісні, гру на гітарі, просипання ранкових молитв». Втретє облишив навчання через перший шлюб та необхідність утримувати сім'ю.[1]

Заняття музикою не перервалися: молодий семінарист керував хором навчального закладу, опанував гру на гітарі(аписав багато творів для гітари). Звертався і до релігійної музики, писав музичні номери до українських театральних вистав. Був одним із засновників театру «Руська бесіда» у Львові, в якому вперше прозвучав ще один відомий твір композитора - «Заповіт» на слова Шевченка.

 Складні життєві обставини відтягнули його висвячення на священика, але все ж він отримав ієрейські свячення. Кілька років Вербицькому доводилося переїздити з однієї сільської парохії на іншу. 1856 року він осів у селі Млини (тоді Ярославського повіту), де прожив решту свого життя.

В останні роки життя композитор займався педагогічною діяльністю, писав статті, творив музику. Серед його учнів були священики-композитори Віктор Матюк і Порфирій Бажанський. Помер у селі Млинах (тепер на території Підкарпатського воєводства Польщі) від раку язика, де його і поховали.

Був двічі одруженим, двічі овдовів: вперше — через рік після одруження, друга дружина померла передчасно. Мав синів: Івана — в першому шлюбі, Андрія — в другому.


 

Категорія: новини | Додав: morda (25.03.2015)
Переглядів: 101 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Вхід на сайт
Кошик
Ваш кошик порожній
Пошук
Друзі сайту
  • Create a free website
  • \n
  • uCoz Community
  • \n
  • uCoz Manual
  • \n
  • Video Tutorials
  • \n
  • Official Template Store
  • \n
  • Best uCoz Websites
  • Copyright MyCorp © 2017
    Створити безкоштовний сайт на uCoz